Чому важливо, щоб психотерапевт колись сам був клієнтом?
Є речі, які неможливо зрозуміти лише з книжок. Можна роками вивчати психологію, знати теорії, методи й техніки, мати дипломи та сертифікати. Але існує досвід, який не замінить жодне навчання — досвід бути клієнтом.
Психолог теж людина. У нього також є свої страхи, втрати, внутрішні конфлікти, сумніви та болючі переживання. І якщо людина ніколи не зустрічалася чесно зі своїм внутрішнім світом, їй значно складніше по-справжньому витримувати чужий. Не тому, що вона поганий спеціаліст, а тому, що деякі речі можна зрозуміти лише проживши їх.
Є велика різниця між тим, хто знає про біль, і тим, хто колись сам проходив через нього. Хто переживав тривогу, розгубленість, втрату опори чи внутрішню кризу. Хто сидів навпроти терапевта і намагався знайти слова для того, що важко пояснити навіть самому собі.
Бути клієнтом — означає знати з власного досвіду, як це: відкривати щось дуже вразливе про себе, боятися бути незрозумілим, відчувати сором за свої почуття, торкатися старих ран, не знати відповіді на запитання «що зі мною не так?» і повільно вчитися довіряти. Це вже не теорія. Це живий людський досвід.
Терапевт, який сам проходив особисту терапію, часто стає більш уважним до того, як відбуваються внутрішні зміни. Він знає, що вони рідко трапляються швидко. Знає, що усвідомлення не завжди одразу змінює життя. Знає, що між розумінням і справжніми змінами іноді лежить довгий шлях. Тому поруч із таким спеціалістом зазвичай більше терпіння і менше тиску. Він ніби здатен підсвітити в темряві бо побував там сам і знає дорогу додому.
Такий психолог зазвичай не говорить на консультаціі із позиції: «це ж очевидно» або «вам просто потрібно відпустити». Бо пам'ятає, як це — самому не мати змоги просто взяти і відпустити. Не через слабкість, а тому, що людська психіка значно складніша за будь-які правильні поради.
Є ще одна важлива причина. Особиста терапія допомагає психологу краще бачити власні страхи, очікування, оцінки та незавершені внутрішні переживання, які він може неусвідомлено приносити в роботу з клієнтами. Саме тому в професійному середовищі таке значення має особиста терапія того кому відкриваєте свою душу.
Не тому, що психолог має бути ідеальним. А тому, що він працює найтоншим інструментом із усіх можливих — власною особистістю.
Коли терапевт сам був клієнтом, він краще відчуває межу між допомогою і владою. Він знає, наскільки вразливою може бути людина, яка приходить на терапію. Знає, що довіра не виникає за наказом. І що поруч із людиною важливо бути не тільки фахівцем, а й живою присутністю.
Звичайно, сам факт проходження терапії ще не робить психолога хорошим спеціалістом. Так само як диплом сам по собі не гарантує глибини. Але коли професійні знання поєднуються з власним внутрішнім шляхом, у роботі з'являється щось дуже важливе: не лише розуміння, а й людяність, м'якість, здатність не поспішати та повага до того шляху, який проходить інша людина.
Можливо, саме тому поруч із терапевтом, який колись сам був клієнтом, часто виникає особливе відчуття. Не те, що тебе зараз будуть виправляти чи ремонтувати. А те, що поруч сидить людина, яка знає: іноді шлях до себе буває непростим. І що в цьому шляху можна не поспішати. Бо вона колись проходила його сама. Хороший терапевт не лише вивчав психотерапію. Він певною мірою прожив іі на власному досвіді.